Структурний і фазово-елементний розподіл у імпульсному плазмовому покритті, отриманому з використанням твердосплавного катоду

Автори В.Г. Єфременко1 , Ю.Г. Чабак1 , К. Шимізу2, Т.В. Пастухова1, Н. Еспалларгас3, В.І. Федун1, В.І. Зурнаджі1
Приналежність

1Приазовський державний технічний університет, вул. Університетська, 7, 87555 Маріуполь, Україна

2Muroran Institute of Technology, 27-1, Mizumoto-Cho, 050-8585 Muroran-city, Japan

3 Norwegian University of Science and Technology, 7491 Trondheim, Norway

Е-mail
Випуск Том 12, Рік 2020, Номер 3
Дати Одержано 20 лютого 2020; у відредагованій формі 15 червня 2020; опубліковано online 25 червня 2020
Посилання В.Г. Єфременко, Ю.Г. Чабак, К. Шимізу, та ін., Ж. нано- електрон. фіз. 12 № 3, 03039 (2020)
DOI https://doi.org/10.21272/jnep.12(3).03039
PACS Number(s) 52.77. – j, 62.20.Qp, 61.66.Dk, 64.70.Kb
Ключові слова Імпульсно-плазмове нанесення (2) , Покриття (76) , Твердий сплав, Мікроструктура (20) .
Анотація

Метою даної роботи є дослідження мікроструктурних особливостей покриття, одержаного імпульсно-плазмовою обробкою з використанням твердого сплаву WC-TiC-Со (Т15К6) у якості розхідного (еродуючого) електрода. Покриття наносили на низьколеговану конструкційну сталь 75Г1 за допомогою електротермічного аксіального плазмового прискорювача з потужністю дугового розряду до 20 МВт. В роботі використали мікроскопічний аналіз (за допомогою скандувальних мікроскопів Quanta FEG 650 FEI та Ultra-55 Carl Zeiss), енергодисперсійну спектроскопію (JED-2300, JEOL) та вимірювання мікротвердості (FM-300, Future-Tech Corp.) при навантаженні 20 г. Було встановлено, що після 10 плазмових імпульсів на поверхні сталі утворилось покриття товщиною 95-125 мм, а між покриттям та основою виник модифікований сталевий шар товщиною 33-40 мкм. Покриття складалось із матриці зі структурою високовуглецевого мартенситу або суміші мартенситу і залишкового аустеніту з мікротвердістю 415-977 HV (середнє значення 707 ± 113 HV). В межах матриці виявлено випадково розташовані глобулярні карбіди, збагачені вольфрамом (W,M)C або титаном (Ti,M)C діаметром 0,1-9,1 мм. Загальна об’ємна частка карбідів становила 15 %. EDS дослідження показало, що карбіди одночасно вміщували як вольфрам, так і титан, тобто вони не були «відірвані» з катоду і перенесені плазмовим потоком, а утворились in situ із рідини при кристалізації покриття. Матеріальний вклад катоду в формування покриття не перевищив 17 %, що пояснюється незначною ерозією твердого сплаву через високу температуру плавлення карбідів WC і TiC. Покриття в основному складалося з продуктів ерозії сталевого електроду (аноду) плазмового прискорювача. Матриця покриття виявилась легованою рядом елементів (W, Ti, Co, Cu), які еродували з поверхні катоду під час його плавлення та випаровування під дією високострумового розряду в камері прискорювача.

Перелік посилань