Радіаційна ефективність сферичних металевих наночастинок, вкритих шаром молекулярного адсорбату

Автори А.В. Коротун1, 2 , Н.А. Смирнова1, Г.В. Мороз1, Г.М. Шило3
Приналежність

1Національний університет «Запорізька політехніка», вул. Жуковського 64, 69063 Запоріжжя, Україна

2Інститут металофізики ім. Г. В. Курдюмова НАН України, бульв. Академіка Вернадського, 36, 03142 Київ, Україна

3Запорізький національний університет, вул. Жуковського, 66, 69600 Запоріжжя, Україна

Е-mail andko@zp.edu.ua
Випуск Том 15, Рік 2023, Номер 6
Дати Одержано 28 серпня 2023; у відредагованій формі 17 грудня 2023; опубліковано online 27 грудня 2023
Посилання А.В. Коротун, Н.А. Смирнова, Г.В. Мороз, Г.М. Шило, Ж. нано- електрон. фіз. 15 № 6, 06025 (2023)
DOI https://doi.org/10.21272/jnep.15(6).06025
PACS Number(s) 78.67.Sc, 79.60.Jv, 82.33.Pt
Ключові слова Композитні наночастинки, Плазмон-екситонний резонанс, Молекулярний адсорбат, Швидкість релаксації, Частотна залежність (3) .
Анотація

У роботі одержано співвідношення для оптичних характеристик композитних наночастинок типу «металеве ядро – оболонка молекулярного агрегату». Проведено розрахунки частотних залежностей поляризовності, перерізів поглинання та розсіювання, радіаційної ефективності та розмірних залеж-ностей частот гібридних плазмон-екситонних резонансів. Запропоновано наближений підхід до ви-значення розмірних залежностей частот гібридних плазмон-екситонних мод, суть якого полягає у не-хтуванні процесами релаксації в оболонці молекулярного агрегату та металевому ядрі. Продемонст-ровано, що зі збільшенням радіусу металевого ядра найбільша за величиною частота плазмон-екситонного резонансу зменшується в той час, як наступна за величиною частота збільшується. При цьому найменша з цих частот спочатку зменшується, а коли вміст металевої фракції стає більшим за 50 % від об’єму всієї частинки, починає збільшуватися. Простежено еволюцію максимумів уявної час-тини поляризовності зі зміною геометричних параметрів композитної наночастинки: радіусу метале-вого ядра і товщини оболонки. Встановлено, що один із цих максимумів розташований у ближньому ультрафіолетовому діапазоні, тоді як два інших у видимій частині спектра. Крім того, відмічається значне зростання дійсної, уявної частини і модуля поляризовності при збільшенні радіуса металевого ядра. Доведено необхідність врахування як поглинання, так і розсіювання при дослідженні оптичних властивостей наночастинок складу «металеве ядро – оболонка J-агрегату». Показано, що зміни тов-щини і матеріалу оболонки практично не впливають на величину радіаційної ефективності в оптич-ному діапазоні частот, в той час як зміна матеріалу і радіусу металевого ядра суттєво впливає на її ча-стотну залежність у видимій області спектра. Встановлена доцільність практичного використання композитних наночастинок із золотим ядром малого радіусу, в яких в усьому оптичному діапазоні ча-стот радіаційна ефективність близька до одиниці.

Перелік посилань