Оптичні властивості хімічно синтезованих нанокомпозитів PANI-TiO2

Автори Ajay Kumar Sharma1,2 , Rishi Vyas2 , Praveen Kumar Jain3 , Umesh Chand4, Vipin Kumar Jain1
Приналежність

1Institute of Engineering and Technology, JK Lakshmipat University, Jaipur 302026, India

2Department of Physics, Swami Keshvanand Institute of Technology, Management & Gramothan, Jaipur 302017, India

3Department of Electronics and Communication Engineering, Swami Keshvanand Institute of Technology, Management & Gramothan, Jaipur 302017, India

4Department of Electrical and Computer Engineering, National University of Singapore, Singapore

 

Е-mail ajaymnit19@gmail.com
Випуск Том 11, Рік 2019, Номер 2
Дати Одержано 07 грудня 2018; у відредагованій формі 03 квітня 2019; опубліковано online 15 квітня 2019
Посилання Ajay Kumar Sharma, Rishi Vyas, et al., J. Nano- Electron. Phys. 11 No 2, 02012 (2019)
DOI https://doi.org/10.21272/jnep.11(2).02012
PACS Number(s) 32.30.Rj, 33.20.Lg, 61.46. – W, 77.22. – d
Ключові слова Рентгенівські спектри (2) , Ультрафіолетові та видимі спектри, Структура нанорозмірних матеріалів (4) , Діелектричні властивості твердих тіл і рідин (2) .
Анотація

У роботі представлені результати синтезу нанокомпозиту (PANI)1–x(TiO2)x (x  0, 0.02, 0.04, 0.06, 0.08, 0.10) з використанням хімічної окислювальної полімеризації аніліну in-situ з використанням сульфату пероксиду амонію як окислювача у присутності наночастинок колоїдного анатазу TiO2 при 0-5 °С на повітрі. Рентгенівська дифракція цих зразків виявила аморфну природу поліаніліну, яка не змінювалася при додаванні наночастинок TiO2 під час процесу полімеризації. Електронограми, отримані з ТЕМ, також показали аморфну природу поліаніліну. Наночастинки TiO2 демонструють дифракцію від множинних площин ґраток, що походять з полікристалічної природи наночастинок. Електронограма, що відповідає нанокомпозиту, ілюструє площини гратки із міжплощинною відстанню 3.56 Å, отриману з (101) площин ґратки наночастинок TiO2. Для вивчення вібраційного режиму нанокомпозитів PANI і PANI-TiO2 спостерігалися спектри комбінаційного розсіювання. Спектри поглинання нанокомпозитних зразків були отримані з використанням спектрофотометра UV-VIS-NIR (Varian Cary 5000). Енергію забороненої зони нанокомпозитів визначали за допомогою співвідношення Талька. При збільшенні вмісту TiO2 у полімерній матриці спостерігався зсув забороненої зони.

Перелік посилань