Моделювання локалізованого поверхневого плазмонного резонансу наночастинок срібла із графеновим покриттям з використанням теорії Максвелла-Гарнета

Автори Kavita, R.K. Verma
Приналежність

Department of Physics, Central University of Rajasthan, NH-8 Bandarsindri, Ajmer 305817, Rajasthan, India

Е-mail rkverma@curaj.ac.in
Випуск Том 13, Рік 2021, Номер 2
Дати Одержано 11 січня 2021; у відредагованій формі 24 березня 2021; опубліковано online 09 квітня 2021
Посилання Kavita, R.K. Verma, Ж. нано- електрон. фіз. 13 № 2, 02022 (2021)
DOI https://doi.org/10.21272/jnep.13(2).02022
PACS Number(s) 81.05.ue, 87.61. – c
Ключові слова SPR (13) , LSPR, Наночастинка (23) , Датчик (19) , Графен (35) .
Анотація

Поверхневий плазмонний резонанс (SPR) є важливою технікою для різних оптичних волоконних датчиків, біомедичних додатків, візуалізації та численних оптичних приладів. Поверхневі плазмони – це поперечні магнітно-поляризовані поверхневі хвилі, що утворюються внаслідок збудження поверхневих електронів на межі поділу металу та діелектрика. Збудження поверхневих плазмонів в наночастинках металів демонструє сильну смугу поглинання для UV-Vis області, якої немає в спектрі об'ємного шару металів. Такі плазмони називаються локалізованими поверхневими плазмонами (LSPs). LSPs – це колективні коливання вільної електронної хмари в наночастинках металів, які призводять до сильної смуги поглинання. Коли довжина хвилі падаючого світла стає резонансною з довжиною хвилі осцилюючих вільних електронів, явище називають локалізованим поверхневим плазмонним резонансом (LSPR). У роботі ми виконали моделювання за допомогою MATLAB, щоб отримати варіацію перетину екстинкції (що дає значення коефіцієнта поглинання) із довжиною хвилі падаючого світла для покритих графеном наночастинок срібла. Для того, щоб отримати ефективну діелектричну проникність запропонованої структури, аналітично використано теорію Максвелла-Гарнета.

Перелік посилань