Дифракція природного світла на безмежній ґратці металевих стрічок

В даній роботі розв’язана задача дифракції природного, неполяризованого світла на ґратці, що утворена нескінченною періодичною послідовністю нескінченно тонких металевих стрічок. Застосовано квантовий підхід до її розв’язання. Розв’язок задачі дифракції природного, неполяризованого світла базується на результатах отриманих окремо для випадків дифракції Н- та Е-поляризованих фотонів, розв’язаних строгим методом крайової задачі Рімана-Гільберта. Робота присвячена розрахунку густини ймовірності знаходження Н- чи Е- поляризованого фотона в даній точці простору для того випадку коли потік фотонів, що падає на ґратку являє собою суміш рівної густини фотонів Н- та Е-поляризації. Оскільки дифракційна картина повторюється з періодом ґратки l, в роботі представлені результати розрахунків густини ймовірності |Ψ|2 в залежності від координати y для одного періоду в межах зміни y/l від нуля до одиниці. Із порівняння графіків |Ψ|2 для Н- та Е-поляризованих фотонів і їх суперпозиції встановлена залежність між числом максимумів в дифракційній картині природного світла та відношенням періоду ґратки до довжини хвилі фотона. Як виявилось число максимумів зростає пропорційно вказаному відношенню. Основні максимуми при цьому розташовуються проти щілин. Для неполяризованого, природного світла дифракційна картина, якісно більше схожа на відповідну картину для Н-поляризованих фотонів, але відрізняється висотою максимумів. При зростанні відношення періоду ґратки до довжини хвилі фотона спостерігається тенденція до вирівнювання їх висоти.